Вже після мови відновивши сили,
Забув про вікіпедію і кропивý,
Мене на смерть нова біда манила,
І забирала душу мою неживу.

У голос всі боялись ту біду назвати,
Бо то не просто хрінь, а ціле пекла дно,
Лиш дехто не боявся пошепки сказати:
«Воно прийшло…англійська..ЗНО».

Що повторити ми самі не знали,
Хтось врайтінги безрезультатно все писав,
А я лише тихенько та тужливо,
Пісні англійські пошепки співав.

І ось ця мить, як Судний День з’явилась,
В руці своїй тримаю з пекла завдання,
Там дівчина якась походу вже сказилась,
А я все проклинаю срані видання.

Завдання перше - ще більше менш нормально,
Дивлюсь на друге – серце у жалю…
Хто ж знав що після ЗНО, печально,
Я Чупа-Чупси нахєр розлюблю?!

Та це не все, мій гнів лиш тільки наростає,
Тепер переді мною нóва хуєта,
Я зебр любив, а зараз вже не знаю,
На серці тільки біль, печаль і суєта.

Я думав гірше точно вже не стане,
І помилився, глянувши в кінець,
Мене неначе затягли кайдани,
Бо текст про шуґабейбс – погодьтесь, це ПИЗДЕЦЬ!

Тепер сиджу, на тести сльози гублю,
І проклинаю всю англійську ту,
Я думав на державне ще поступлю,
Та після ЗНО забув про мрію цю…