Якж мені вже це все набридло. Хочу на море, хочу пляж. Треба дочекатися, дочекатися? СТОП, про що це я, знову ті самі граблі? Е, ні. ХОЧА БЛІН, ДА! Наступлю ще раз, хто мені лікар? Сама в гарячуу олію "стрибаю".
Мама каже, що я знущаюсь над людьми(?). Зробила не правильний крок- нічого не знаю. Мамусь, я тебе люблю да, але скільки вже можна кожен день мені торочити одне і те саме. Не залишусь я, тиж мене знаєш, моє завжди моїм буде. Добре, що з дитинства вчили чуже не брати, але.. я так довго чекала. Все, зараз або ніколи.