Океан Ельзи

Оу-оу-оу-оу-єє-е
Оу-оу-оу-оу-єєє

© Брати Гадюкіни "Файне місто Тернопіль"

Перш ніж описувати враження від самого концерту я напишу про те, що було перед ним і вибачусь перед тими хто українською мовою не володіє і її не розуміє. Якщо ж комусь все ж таки захочеться прочитати мій пост то google-перекладач вам в допомогу. Мені не важко писати російською, але я давно планую написати щось на рідній мові, а про О.Е. рука не підніметься зробити це по іншому. Мене важко назвати справжнім фанатом цієї групи, звичайно кожен українець не міг не чути про Вакарчука і не знати принаймні однієї його пісні. Я якраз відношусь до цієї групи людей, але вийшов новий альбом і включивши першу пісню я була не то що приємно здивована, я була вражена! Кожна пісня з альбому "Земля" неймовірна і я вже от як тиждень слухаю лише ці пісні. Як раз тоді я вирішила, що любою ціною попаду на концерт, тим більше, що вони гастролюють Україною в підтримку свого творіння. Але нажаль моє прагнення з друзів ніхто не розділяв, тільки після певного відрізку часу я все ж знайшла людину, яка також хоче попасти на концерт Океанів. Проблема біла в тому, що ця людина не надійна, це я перевіряла протягом 3 років. І до останнього моменту я чекала якогось підступу з її сторони. Я вже була навіть настроєна йти на концерт одна, але як виявилось пізніше я даремно не довіряла цій людині, вона мене не підвела і ми таки попали на цей яскравий і захоплюючий концерт. Правда перед цим довелось пережити величезні черги, але це було того варте. Хтіла я більше написати, тим більше, що є що, але мені вже не терпиться перейти до самого концерту, від якого я получила масу приємних вражень.

❝ Не пройшло, як то кажуть і дев'ять місяців, як щось після нашого останнього концерту народилося. Тернопіль – друге місто на всю Україну, до якого ми мали наглість другий раз приїхати і зібрати стільки людей. Дякую вам велике. І цю шалену підтримку ми відпрацюєм. Ну що, будемо сьогодні співати Гадюкіних?"

Такими словами зустрів своїх фанів і простих слухачів Святослав Вакарчук. Звичайно ж кожному тернополянину такі слова тільки гріють серце (Пізніше він дав зрозуміти, що це був не останній його концерт в моєму місті). Що мене вразило з самого початку, так це голос. Це не порівняється з студійними записами, це набагато..набагато (!) крутіше! Вже після 3 пісні стадіон почав відриватись і повністю віддаватися пісні. Такого драйву я ще не відчувала напевно ніколи. Назнаючи слів я все одно співала, або точніше буде сказати - кричала і мене не хвилювало, що ще хтось зможе почути мій не найприємніший голос. Не передати словами це відчуття коли ти стаєш з величезним натовпом єдиним цілим і відчуваєш себе по справжньому щасливою. Без флешмобів теж не обійшлось, як і в кожному місті, де вже виступили Океани. Важко придумати щось нове, щось, що змогло би здивувати групу і Вакарчук видав би своє "Вау", що він і зробив. Я рада, що в моєму місту є люди які творчо підійшли до концерту і вирішили зробити такий флешмоб: на пісні "На небі" підняти хмаринки, які потрібно попередньо вирізати по ескізі. Відео цього дійства ви можете переглянути в моєму блозі, або ж тут.

— Вау! Красиво. Це вам на вході видавали такі хмаринки?
— Ні-і-і!
— А-а, зрозумів… ВКонтакті, Фейсбук. Новий світ.
— Є-є такий район!!!

Кожна пісня заряджала неймовірною енергією і я відчувала, що спроможна зробити все. Концерт був дуже, дуже, дууууже крутим. Я не хочу використовувати такі банальні слова, але слова, яке б виражало всі мої незабутні емоції і відчуття, які я відчула, боюсь не існує. Тому, українці, якщо в ваше місто ще має приїхати О.Е. не думайте - біжіть за білетом. Ви получите неймовірні враження, в вас буде перехоплювати дух і ви відчуєте ейфорію щастя. Я чесно не знаю, що ще можна написати окрім "яскраво, захоплююче, неймовірно, драйвово, красиво, шикарно, вражаюче, дивовижно" Абсолютно кожне позитивне слово буде підходити до опису цього концерту. Я надіюсь, що Вакарчук сказав правду, і О.Е. приїде ще в Тернопіль. Я готова заплатити любу суму, щоб тільки ще раз відчути і пережити всі ті приголомшуючі почуття. Після довгих вмовлянь група вийшла двічі на біс і ще один "подарунок" від фанів не вдався. Було заплановано після другого виходу Океанів на біс заспівати всім стадіоном "Дякую". Нажаль, цього не було. Але подякувала я йому пізніше… До речі, вже склалась невелика традиція і осінню, коли О.Е. приїжджали в моє місто вперше [x], і тепер[x], весь стадіон співає неофіційний гімн Тернополя. Тільки на цей раз це біло значно потужніше, довше і голосніше. Навіть був створений меш-ап із знаменитого «Оу-оу-оу-оу-єє-е» Гадюкіних і композиції Океанів «Ото була весна». Скажу одне – це було феєрично!

[після виконання пісні "Стіна"]

— Ну що, зрушилась між нами стіна?
— Та-а-а-ак?
— А хіба між нами була стіна?
Ні-і-і-і!
— Не зі всім, що я говорю треба погоджуватись. Ви хочете, щоб концерт закінчився?
— Н-і-і-і-і!

Погода була на нашій стороні, що мене не аби як здивувало, адже прогнозували грозу, невеликий дощ почав йти тільки під закінчення концерту. Я з Христиною (дівчиною, що погодилась зі мною піти на О.Е) звичайно ж хотіли ще отримати автограф, тому ще довго стояли посередині стадіону, коли решта ховались від дощу і розходилась. Чекали-чекали і вирішили, що Вакарчук вже і не вийде, так шо направились на вихід. І ось ми вже йдемо додому, обговорюємо концерт ділимося враженнями, які однаково були фантастичними, як чуємо якісь крики, що лунають зі стадіону. Недовго думаючи ми побігли назад і що ми бачимо? - Святослав дає автографи. Ми беремо ноги в руки, незважаючи на втому, адже йти я просто не могла (боліли і ноги, і руки, і шия..все, що тільки можливо) і чимдуж біжимо в надії, що ми встигнемо і Вакарчук нікуди не дінеться. Я хватаю перше, що мені попадається в руки, пхаюсь де тільки є і нема місця, зі всієї сили тягну руку з блокнотом. Бачити, що там відчувалось я змоги не мала але відчула якусь тяжкість на руці і коли Слава пішов дальше я побачила на своєму листку його підпис. Я не так часто ходжу на концерти і це мій перший автограф знаменитості, так шо я була мінімум як рада. Святослава Вакарчука ми провели під бурні викрики «ДЯКУЄМО!». Всю дорогу додому я прижимала цей блокнот з автографом до себе і відчувала себе малюком, якому дали кілограм цукерок і іграшки, про які він тільки міг мріяти. До речі, перед концертом мені випадково попався на очі мій гороскоп - "Не исключена встреча с человеком, которым вы долго заочно восхищались" Після цього я навіть трохи починаю вірити в ці сумнівні прогнози. І ще, як я не могла не відмітити прес соліста групи О.Е.? 38 років, а він в такій формі! Посвітив він своїми кубиками і дівчата звичайно ж відчули ще більшу радість. Мені повезло, що мій брат живе недалеко від стадіону, адже добратися в таку пізню годину доволі проблематично. Моя подруга ледве спіймала таксі. І все ж таки я ледве дійшла, або навіть доповзла, до ліжка. Незважаючи на виснажений організм спати мені не хотілось. І я ще довго не могла заснути, згадуючи цей фантастичний концерт, який я дійсно не зможу забути.

сет-лист [x]
стаття [x]
фото взяті з концерту в Івано-Франківську (пізніше будуть змінені) [кликабельні]