Дуже шкода, що інколи ми не в стані стримуватись і вдягати буденні маски-усмішки. Вистачило лише одного обійму і я розклеїлась, одразу ж під'їхала 19 і 25, і на щастя я не встигла показати сліз. Знову ця 'лапша' на вуха, мені так не вистачає тебе. Ти так гарно вмієш оправдовуватись. А мені вже набрибридло, але ти моя залежність, я так тебе люблю і ти напевно один з найрідніших. Єдиний з чоловіків, хто може дати справді мені пораду, кому я справді відкривалась. Я не очікувала, що ти настільки хорошої думки про мене, слова робити боляче, тому я більше не буду цього робити, щоб не було соромно.
І знову мої помилки мене не навчили, і знову ті самі граблі. Зараз я буду вдома, запощу це, або ж перепишу це в щоденник і буду заливатись слізьми. Не дарма ж ми в п'ятницю сміялись.
