Як можна лише спостерігати, коли йому боляче? Добре, що тут я ще тримаюсь. Магазини, готівля, останній дзвоник. Добре, що я боюсь уявляти і тому не уявляю. А він? Хіба нормально, щоб люди з освітою за фахом просто чекали, що буде, бо ситуація їм не знайома? Це безглуздо. Рідні сходять з розуму, відмовляються їсти, поки там, він плаче, розуміючи, що страх тут не зайвий. Я не розумію. Але пора вже піти на поправку. Пора радості і успіху.Вже пора.