ай та ну тебе, нікчемо
йди з відси, благаю
ніхто не знатиме, що буде,
про що буду писатиму
коли мені буде за 30,
і вже життя я проживу,
думки мене оповістять,
чи пам"ятаю дивину:
коли мені було п"ятнадцять,
і очі сяйвом ще були,
як подих свій затамувавши,
квіти немов усі цвіли,
як тільки бачила тебе,
нерви немов би накрива,
і губи сохли з переляку,
мене усю як підрива.
кохаю я тебе ?
навряд, але чіпляєш добре,
ти як реп"ях, мене
прикув хоробре.
це актуально зараз є,
а через років 10,
я й згадаю вже тебе.
хм,
ти вміло
вбив в мені себе..