я дуже не люблю сваритись з мамою. найбільше з мамою, от так. що для мене зараз було найгірше? так це почути від неї слова, що вона мене не потребує, збс. я звісно знаю, що вона мене любить і потребує, але чути це всеодно вкрай неприємно. ще вона не розмовляє зі мною. вона не вірить в мене. вона втратила довіру до мене. це найгірше. кожного дня я піддаюсь одним і тим же катуванням на рахунок " де ти була? чого так рано/пізно закінчились уроки?" мене дратує коли я кажу правду, але мені всеодно не вірять. от так я забрехалась, бо завжди щось приховую. я дно. може треба виправитись? але це не надовго. хмм, потрібно змніювати себе, вести себе до ідеалу, і щоб мама вірила мені і не соромилась мене.