Дедалі менше тексту, більше реблогу. Ми не будемо бачитись в Польші, навіть на свята, його теж не буде, ми не друзі, щоб аж до гробу, ні. Зараз мене пронизує відраза до людиноподібних тварин, що тільки й роблять, що пліткують про мене за спиною, с у к а б л я т ь. Ще погано, що ми так просто списуємось, до добра це не доведе, аллес, всьо, закругляємось. Але так кортить поговорити про таке, що в голос боїшся казати навіть собі, а з тобою, і тобі - легше. Мало хто розуміє, дивно так, люди такі тупі, бляять. Польша скоро покаже, хто був мені другом, а хто ні. Хоча тих друзів на пальцях однієї руки порахувати можна, така от селяві, таке ось, сука несправедливе життя. Зараз йду на англійську і трохи заспокоюсь від тих ташнатворних людішок, піс енд лов, сакер'c.