05 мая 2013 года в05.05.2013 23:14  0  0  10  1

люди.я.любов.

просто шикарні два дні!

чора з любімой були весь день вдвох. як же я за цим сумувала!

просто вдвох, без ніяких компаній, друзів, інших людей. самі собі. самі вдвох.

я забрала її з художки. (вона там малює шикарнку роботу. ух, як мені подобається!). думали, куди піти. я вирішила, що на мафію, а потім передумала. УРАУРАУРА. ми пішли до мене. поїли. пили якесь пойло, від запаху якого вже вставляє нереально. я фактично язика вмочила і мені вистачило, а броша випила їй налите. охохох. зробили те, що мені задавала мама і пішли гулять на пляж, на міні-пікнічок. взяли покривальце, купили кучу вкусяншостей; ще зайшли до Бро, взяли пірожків і попить, і пішли на пляж. людей було дууууже мало, АЛЕ ВОНИ БУЛИ. я хотіла фотосесію хоча б в нижній білизні -_- ну да ладно, і без цього шикарно все було. ми грали в картіши, жрали, дурачились, знімали відео. потім, ближче до вечора, коли народу стало значно менше, якось заговорили за тему кохання. мені здалося, що це був своєрідний малюсінький крок до якоїсь грандіозної розмови про все, яку я так хочу. до речі, про тему цю тему.

ВИ ВІРИТЕ В СПРАВЖНЄ КОХАННЯ?

потім пішли прошлись ще до долини, а вже звідти додому.

здавалося б, ніби нічого особливого, але та атмосфера, та компанія тебе, і знову те відчуття, коли ти ЛИШЕ моя. це не передати словами. я тебе дуже люблю. нереально сильно.

прийшла додому, переодягнулаьс, запитала тата і брата чи будуть вони щось їсти (мама ж поїхала, хто за цим слідкуватиме?) і відповіла на домофонний дзвінок. "-Хто? - Чужі". так завжди мій дядько каже, от я і подумала, що це він. АЛЕ НЕ ТУТ ТО БУЛО! НІКІТУШКА!! як же я за ним скучила! аааааа. він так обійняв мене, так поцілував, няшні слова говорив, посміхався, доторкався. аааа. загалом для мене, 15річної дівчини, такі речі/дії з шикарним 22 річним хлопцем (нехай навіть і другом твого брата) просто казкою здаються. дельфін. ух. вечір був щасливий.

про ніч нічого не говоритиму. до 3 ночі "Родіну захищала". (Бро зрозуміє). але потішило те, що застала грозу. крутецька погода.

сьогодні, 5.05.13, у брата мого День народження. Зранку привітала його. Потім, оскільки сьогодні паска і всі діла, пішли до Нікітушки додому, там святкувати ніби.

Прийшли. У нього класна квартира. Але найшикарніше у нього це сім'я. Антона там давно знають і люблять. І я була вперше в гостях, а відчувала себе ніби вдома по гостепріімності гостей. Здавалося, ніби це моя сім'я. У Бро я й так знаю, що я вдома, а тут вперше і так аааа. Тітка Нікітина і мама позвали мене щоб познайомитись. І тітка відразу почала за те, щоб ми з Ніком одружились. це наївно і по-дитячому, але так круто! А ще вони називають його "Ніка". я відразу думаю про Ніку і Костю, але все рівно думаю, що це круто. За столом дуже круто посиділи. Стільки всього смачного було. І олів'є, яке Нікіта робив. я ж не люблю олів'є, а тут дуже багато його з'їла. Потім прокинувся молодший (йому 19) брат Нікіти. прийшов сів до нас і я зрозуміла, чому Антон мені казав величати його лише "Тимофій Костянтинович". Він хороший дуже, але щоб зрозуміти специфіку цієї людини треба лише з нею спілкуватися. Я все застілля мовчала, бо слухала, да і + соромилась чи що. Говорили про справді розумні, хороші і актуальні теми. Шо воно значить, коли люди розумні. Що тітка, що мама, що подруга мами (вона пізніше прийшла) такі розумні, начитані, ерудовані. Дивовижно. А ще дуже вразило і сподобалось відносини між Ніком з Тімом та тьотьой Ларісами (маму і тітку так звати). Вони сиділи за одним столом, пили, інколи Тім навіть матюкався. Я також хочу, щоб коли мені було десь за 40, я змогла вільно сидіти і так спілкуватись з своїми дітьми. Не обов'язково пити чи ще щось. От просто вразила ця дружність сім'ї. Надзвичаними були два чи три дотики Нікіти. Особливо запам'яталось, коли він мене позаду міцно-міцно обійняв за талію/живіт. Я його бачу лише 1-2 рази на рік, але з його поведінкою мені вистачає жити думками цей час, що без нього. Ну Нік же ж шикарний!! дельфідельфіндельфін.

тільки от на прощання він мене не поцілував, і завтра все сухо з ним буде (чомусь я так думаю. і розумію чому: в порівняні з всіма його дівчатами я - ніхто. да я і є ніхто. лише молодша сестра, "малюк", його кращого друга. тому все виправдано. він взагалі не зобов'язаний робити це все по відношенню до мене.)

Після прощання я поїхала до Броши, яка була у Васі. чесно, не дуже хотіла туди їхати, але не пожаліла, що зробила це. ми просто шикарно посиділи! фоткались, веселилсь, грали в показуху, контакт і да-нетки. Був ще Фрей і Даша. так круто було! Вася крутяцький такий. А ще я дуже люблю бути у нього вдома. там затишно мені дуже.

Антон позвонив, запитав де я, сказав, що сидять з Ніком у нас. Я, як дурашик, всіх підганяла, щоб їхати вже. Приїхала додому, Вася і Бро мене провели. Забігла додому, в надії, що буде Нік. Нікого не виявилось. мені то шо? Розвернулась, догнала дорогих (добре, що не далеко відійшли) і далі гуляла з ними. Поздвонив Шурман. Під'їхав до нас (ми зустрілись в Долині). Пішли до водички, постояли. Потім Шурману подзвонила Лєна Воронцова і він, ясне діло, пішов до неї, замість того, щоб мене провести. Я його тиждень не бачила, бо він прогулював уроки зі своєю. .кхм.. добре, я ж обіцяла. Нарешті зустрілись, хоча я відразу казала, що не навдовго, так, але ж не на пів години! Да й до того ж я знову відчуваю це використання. От зараз просто-на-просто я була як проміжна ланка, щоб убити час. Ні, ти вільний жити своїм життям, своїми компаніями і так далі, я тебе не обтяжую, не вказую як жити і не змушую спілкуватись з собою. Я просто справді скучила, бо ти мій найкращий друг-хлопець, а тут ти валиш до представника компанії, яку я вже ненавиджу. Ти ж знаєш, яка я ревнива. Але ладно, я не ображаюсь і нічого. Мої думки/почуття/відчуття - це лише моя. Я справлюсь з цією ревність. Хоча б щоб не закатувати сцен тобі, а вільно відпускати. /не йди/.

З Васьой провели Брошу, потім він провів мене. ми поговорили трішки про паралельні всесвіти і все таке. цікава тема. необхідно буде продовжити.

Прийшла додому, вдома досі нікого. Подзвонив брат, сказав, що буде лише через 2 години, бо зараз в піцерії з хлопцями. А я шо? я зібралась і пішла до любімої. Як мені здалося, вона була рада. Ми пофоткались, трохи поговорили, і я пішла додому.

І от зараз я пишу цей пост, і думаю, що робити далі.

З нетерпінням чекаю на завтра, хоча і не хочу надіятись на цей день.

Ось вам маленький фотовідлік: