ХОР
Якось в мене занадто багато вихідних получілось. Я ж вдома ще з четверга, але всеодно таке відчуття, шо пройшов тількі один день. Сьогодні вже неділя, завтра в технікум. Піду якшо не буде температури.
Зранку вділась, мала вже виходить, мама сказала шо жарко і шоб я переділась, вдівалась заново, все в останні сєкунди. Вийшла, сіла на 36. Переді мною сиділа тьотка з такім волоссям як сахарна вата, хотіла сфоткать, передумала. Їдем, він пропустив 2 зупинкі, не менше. На базарі вийшли всі, ВСІ! Пользуясь момєнтом сфоткала, я ж сама в маршутці, йоли. Сфоткала, жду вже покі зайдуть люди, а вони не заходять. Наступна зупинка - пусто. Центр - пусто. Я сижу, сміюсь(в умі), повертається до мене водітєль:"шо ж це таке? нема нікого." мені було якось фіалєтово, сказала йому:"ага".він:"шо зробить? попшикать одекалоном?" і достає якусь пляшечку, прискає біля себе і на себе, я ржу(все ще в умі), фу як вспомню цей запах одеколона, то погано стає. Так вот, стоїмо ми в центрі, я з одним наушніком, бо вдруг він апять почне шось говорить і тут де не візьмись дві тьоткі. Водітєль:"невже до мене?" я:"одеколон поміг". Їхали дальше, на Покровському вже вихожу, даю йому 2 гривні, а він не хоче брать, я така ("бліін шо ж ти морозишся") всунула йому і вийшла.
На хорі сьогодні чудно було, потім Прохорівна як завжди розпсіхувалась. Ми навіть "ты рябина ли" співали, заскучала за цим твором. ООО, співали "Libera me" і ми (я, Аня, Аня і Віка) заспівали, самі, з 2 разу. ВАААУ, такого не було ще, не зупиняла, не кричала, все так ідеально було. Ми нарешті справляємся без старших. Ми завжди справлялись, тількі Прохорівна так не думала, тепер вона побачіла.
Фрази: "шо це за зняття білизни?"(це вона охарактеризувала спів Ані(коли вона прийшла вже)
" шо ви співаєте як п'яна ватага? "
Вийшли, стояли яАняАня біля ПДМ, говорили, тут малишата:"чувакі! давайте не будем жить прошлим "

Саша хоче жить зі мною в Івано-Франківську, Юліана сказала: Саша ти прєдатєль.
Кстаті, я їду, не дуже то і хочеться, але я привикла, ніколи не хочу нікуди їхать, і чим більше не хочу, тим крутіша поїздка оказується.

Іду на зупинку, жду маршутку, і тутттт
приїжає знов та сама 36! я зайшла, водітєль подивився на мене, я сіла на своє місце. Їдем вже біля базара, і туттттт
на зупинці заходить та тьотка, з сладкой ватой на голові
бліііннн
і сідає на те саме місце! перед мною
я їхала і думала ВТФ? я ще думала шо буде якась аварія чі ще шось, але норм
жаль шо не сфоткала шухєр цієї тьотушкі