Насправді, мені здається люди і все, що відбувається в нашому житті, перестало мати якісь часові межі, ми з кожним днем стаємо все більше і більше непідвладні часу.
Ми не маємо і не знаємо навіть точних своїх кордонів, ми можемо не спати іноді цілодобово, а то й кілька діб, а коли ми радіємо, здається що час і все що нас оточує не має меж, адже ми можемо сидіти досить довго, спілкуватися, знаходити щось нове і нове, і ні який час перешкодити нам не зможе. Та й наше повсякденне життя, іноді змушує нас змінювати ранок і вечір, а тим самим - створювати розмиті межі днів і ночей. Адже у деяких людей так і є, вони приходять додому пізно вночі, і займаються справами, вони можна сказати живуть вночі, а день ділять на сон і роботу. Але, все-таки час деколи починає нас штовхати стрілками, підганяти і нагадувати про себе, хвилини здаються такими швидкими коли ми робимо те, що хочемо і таким тривалими коли ми роздумуємо про щось, або ж чекаємо чогось. Час стає винуватцем наших вчинків, помилок, саме він змушує рухатись нас вперед.
Знаєте, я можливо і помиляюсь, але мені здається, що час йде швидко тоді, коли ми знаємо що робити, або намагаємося це зрозуміти.
У силу того що час над нами володіє, він змушує нас думати, й іноді здається, що неможливо впоратися з такою кількістю проблем, які до нас надходять, але саме це нас і рухає разом з часом.
Дилема багатьох людей полягає в тому, що ми витрачаємо час на непотрібні нам речі та зайвих людей. Ми не помічаємо ті безцінні хвилини радості та близьких які знаходяться постійно поряд. Лише тільки тоді, коли втрачаємо ми розуміємо ціну тих щасливих хвилин проведених поряд з рідними, або ж просто в гармонії з собою.
Іноді ми витрачаємо години, навіть цілі дні, щоб зрозуміти самого себе, зрозуміти, що ж дійсно нам потрібно в житті. Лише прислухавшись до себе, ми зможемо зрозуміти це і з користю використовувати свій час.
В житті не головне тривалість самих подій, адже часом миттєві моменти можуть спалахувати яскравіше ніж ті які розпалюються цілодобово, днями і ночами.