Що ти в мені, сердешний, знайшов?
Затишок, спокій, ніжність…
Чи, може, м’ятний шовк теплих розмов?

Кому я щоночі за твоє серце молюсь?
Яким богам мені приносити з вдячності жертви?
Моя ненависть, гординя, ревнощі, лють
тебе готові іноді в гніві зжерти.

А ти? Що ти…
Гартуєш у полум’ї образливих слів свій терпець.
Усміхаєшся поглядом, зупиняючи ним годинник.
Поряд зі мною навіть єдина мить – мов ніж,
що розтинає до м’яса твою важку, втомлену спину.

Навіщо давати волю холодній,
байдужій тиші?
Бо коли я у відчаї кажу тобі «йди» -
воно завжди звучить як «залишся».