З віком
на мені, наче на дереві,
наростає колами кора зі спокою.
Терпіння і сон – найкращі ліки
від запалення совісті, від гематом
сумління і від його докорів.

Скільки ж ти книг на вечерю щодня їси?
Звідки ця сива мудрість…
Коли ти ще навіть не чоловік, а
беззахисний, новонароджений син.
Матері істин мізки ніжністю пудриш.

Віддати б останнє, поставити все на кін,
нехай навіть відчай хитне головою скрушно.
Я ладна на все, тільки щоб без словників
ти нарешті навчився читати мою душу.