кожен раз переконуюся і говорю собі "Маша, ніколи нічого не говори батькам, ніколи нічого не питай, не питай чи можна тобі шось зробить, а просто роби як знаєш. НІКОЛИ НЕ ПИТАЙ ВЗАГАЛІ".

і кожен раз питаю, а потім тільки гірше. і так кожен раз!
чортові граблі!

і тепер на мене чекають шикарні канікули. ура. шампанське і оплески в студію!
немає ніякого бажання їхать додому!
буду сидіть в Києві аж до Паски.
я б з радістю тут і на Паску залишилася.

чого у всіх адекватні батьки, які не полощуть мозок через будь-яку дурницю, а мені от так от пощастило?

ненавиджу своє життя. фу.