завжди кажіть що відчуваєте. Ато потім марозитесь всі, незнаючи як підійти і сказати і по каплі ваш океан переповнюється і в результаті вода виходить з берегів. І стає байдуже, абсолютно. І ніби щасливий що нічого не відчуваєш, але одночасно погано, просто неуявляєш життя без цієї людини. Ти дивишся на його посмішку і вже не так як раніше радієш їй. А колись приємно було ловити його погляди на собі, просто говорити про якісь дурниці, і відчувати себе повністю щасливою. А зараз все не так, але тобі не пофіг, бо ще болить…