ти незамінима людина в моєму житті, ти це знаєш! перший крок, хм, це вже смішно. адже я його від тебе ніколи не бачила, та й мабуть не побачу! справді все дістало може нам справді потрібно відпочити один від одного. але якось все не так. все не так з того випадку з машиною, було трохи неочікувано почути таку відповідь на те що в мене сталось. тепер розумію, що люди не будуть відноситись до тебе так як ти до них. навіть кожен день протягом тижня проведедений в тебе в лікарні, розумію що кожен раз як я повністю віддаюсь людям з головою не цінується! ти й досі не позвонила, не написала, хоча б просто спитати як я. ну да, гордість вища за це. тебе ж заділо! а насправді заділо мене, машиною, і все моє майбутнє життя. воно не стане попереднім, не лише через те що ми перестали спілкуватись, а й через розмову з тьоть ларісою. я сильна і всі знають що я переживу будь-які повороти і навіть не дивлячись на все, я продовжуватиму жити так, як Я хочю, а не хтось інший. і ще Я ЧЕКАТИМУ ТЕБЕ, знатиму що не позвониш, але ЧЕКАТИМУ!!!!1