Якщо дуже довго і сильно чогось хотіти, ви обов'язково це будете мати. Тут уже-коли все станеться-від вас вимагатиметься ввімкнути інший важливий талант. Ні, не здатність утримати те, чого так довго добивалися, а вміння НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ним. Чогось нам набагато легше насолоджуватися гіпотетичною можливістю, взагалі просто гостро кайфувати від НЕ-можливості і так складно відловлюватися від кожного моменту здобутої реальності… Недолік виховання, чи що? Постійне "више-сільнєє-бистрєє?"
Найпотужнішим відчуттям завжди є момент зламу - хоча й тут зі мною не всі погодяться. Хтось пам'ятає відчуття першого-після довжелезної боротьби за нього-поцілунку. А хтось шматок арматури, помічений боковим зором за секунду до цього поцілунку.