Він тихо йшов безлюдною вулицею, і тихенько похлипував.По рум'яних від холоду щоках текли сльози, наче струмки в горах - то пришвидшуючись, то зменшуючи хід.Він кидав погляд повсюду, шукаючи її.Він пронизував поглядом кожен провулок, кожен ріг будинку, наче бджола пронизує тіло.Кидав погляд на кожну лавку в парку.Перед тим, як зайти в будинок, він востаннє оглянув усе.Її ніде не було.Вона завжди була поруч, коли йому було холодно.Вона завжди гріла одним лише доторком до шкіри.Ніде.Так, її ніде не було.Його улюбеної чорної шапки :D