чого ж так жахливо на душі ?

чі то від того, що погода погана
чі від того, що хуйня повна в житті робиться

боїшся звикнути,

потім звикаєш,

перестаєш контролювати емоції, а це найгірше,
коли хочеться обійняти людину і нікуди не відпускати,
а вона йде

чим більше ми тримаємо, тим більш відштовхуємо,
і жахливо,

боятися цього,
коли ця думка ніколи не покидає…

все ж добре, але якесь таке відчуття дивне,
-як воно називається? якась закоханість? тяга? залежність? шо це блять зі мною
шо це мені приносить і щастя, і навпаки
та не, це просто гармони грають, надіюсь, а то я боюся дуже

а квіти навіюють затишок