життя може пройти за один момент, кохаєш, радієш, живеш, а потіп, оп, та все..не обережно перейшов дорогу, чи може тобі просто долею написано померти сьогодні, та в цей момент..
боляче.боляче від побаченого, боляче, тому що, я розумію які це відчуття.я знаю як це, втратити рідну людину
одного разу, на моїх очах втонув хлопчик, цього кошмару я не забуду ніколи..але тепер, з цього часу, від того, що я побачила сьогодні, я боюсь, боюсь за тих, хто мене оточує
це страшно втратити маленьку донечку із за якоїсь випадковості.батьки не повинні хоронити своїх дітей
біля укр телекому збили дівчинку, кажуть, що насмерть.від почувшого в мене просто заболіло серце, та потекли сльози..мені жалко життя маленької дівчинки
пройшов вже майже час з аварії, та мені все досі не віриться в те, що сталося.я жахливо себе почуваю, досі не можу заспокоїтись, саме жахливе, що я нікому про це не можу сказати, виговоритись про те, що я відчуваю..я просто перенервувала
життя пройде у всіх, немає нічого вічного на цьому світі, але життя не повинно пройти так рано
чому люди такі не обережні..
хоть би з тою дівчинкою було б все добре…

чому я все приймаю так близбко до сердця