невже це я? або я настільки трансформувалася, що стала тепер такою, або я заснула, але прокинулася свідомо?. . що взагалі відбувається зі мною? мене це здається не дуже й хвилює, просто не розумію, чи нормально це… просто ймовірно, колись я боялася втратити ту себе, і я її втратила, тепер я є те, що є, що створилося, в бетонному бутоні, те, що крізь пласт заліза світ вбирає…
дивне відчуття… немов випало все, спустошилось… розмови, витіснення… я відчуваю, як багато пішло від мене, разом з почуттями пішли всі заморочки, всі непотрібні думки, домисли… я нібито автоматично відповідаю, я використовую старі знання, але не прагну отримувати нові. . знаю, що все в мені… хочеться відкрити для себе щось, але не знаю, що… адже пізнані таємниці - вже не таємниці… а їх так багато розкрилося… для себе те, що я хотіла дізнатися, я дізналася, решта немов би перестала мене хвилювати. зовсім, я замкнулася на своєму світі, і поступово вибудовую його, бачу слабо помітні контури, перші мазки… ці розмови вже нічого не дають мені, я поринаю в ті сфери, що я вже просрала…