у мене начебто все є, але все одно чогось не вистачає. іноді ми можемо бути не відповідальними, дозволяти собі, що-небудь не виконувати і відчувати себе бездарним. це зовсім нормальне і знайоме мені явище, на жаль.
ще жахливо, проходити повз людину і робити вигляд, що не помітив. ходжу по кімнатах мертвих, по вулицях мертвих, містах мертвих..нестерпно дивитись на людей без душі. і все одно, скільки б років не пройшло, я мрію, що моє життя стане різноманітнішим і цікавішим. ну а поки що моє життя прісне, як вода в морі. безкрайнэ, пекуче, це як зла туга за тим, що є.

" Наше майбутнє під крапельницею."