Ну скажи - хіба не фантастично,
що у цьому хаосі доріг
під суворим небом, небом вічним,
я зустрів тебе і не зберіг ?

Ти і я - це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
будуть Я приходити до Тебе,
і до інших йтимуть горді Ти.

Як це все буденно ! Як це звично !
Скільки раз це бачила Земля !
Але ми з тобою… ми не вічні,
ми з тобою просто - Ти і Я…

І тому для мене так трагічно
те, що ти чиясь, а не моя.

В. Симоненко