Сонце лагідно посміхалося з самого ранку, а мені, як завжди, було не до нього.Хотілося кави і спокою.Все нагадувало якийсь сценарій.Той робить те, ті посміхаються, та плаче.Все сплановано.Спектакль не відходячи від каси.І начебто дивитися не хочеться, але ж заплатила вже за квиток, ціною, чомусь не смачної, гіркої кави.
Кафешка.На мою думку, це занадто кльова назва для приміщення, де бігають пацючки і продають вчорашні пончики.Інтер'єрчик, таки непоганий, але сморід з кухні перебивав увесь апетит.Сьогодні навіть кава не лізе до горла, чомусь.Якась не моя муха вкусила мене, навіть не знаю за яку частину тіла, або орган.Набридлива офіціантка з великою дупою та цицьками, які майже діставали рівня її колін, швендяла то туди, то сюди.Все б нічого, але її явно не вчили підіймати ноги, тож скрегіт її суперових черевичків 39 розміру потихеньку робив свою справу.
Люди бігли по вулиці.
Музика у кафешці, убога.Якісь старезні французькі треки оперних бабусь.Але і це можна витримати.
Вбиральня.Взагалі то шикарна кабінка, жовтого кольору.Немає ні мила, ні сушилки, ні взагалі раковини з водою.5 балів.
Чому я тут, в місці, яке я з радістю обливаю гівном?Я не знаю.Мабуть тому що, мене тут ніхто не знає, ніхто не запитує, ніхто не слухає, ніхто не докучає.Всім байдуже на моє існування, саме тут.Тут не блефують.І якщо в твоєму сендвічі знайдеться тухленька муха, то в тебе з посмішкою попросять вибачення і принесуть інший, з тарганом.
Тут це нормально.
Виходячи з цього сарайчику, мій телефон автоматично приймає сотні дзвінків, мій голос дає поради, а вуха вислуховують, але ж..Яка різниця де я?Для ваших проблем, я завжди онлайн, а ось для моїх-привіт Кафешка.(с)