що пам’ятатимуть про тебе,
коли ти поїдеш у свою Польщу чи Чехію.
кілька недопитих з кавою світанків,
кілька сяк-так написаних віршів,
кілька істерик і проводжань на пероні.
що знайдеш ти коли повернешся.
кілька міцних, часом надто, обіймів,
кілька невимушених посмішок,
кілька запитальних поглядів: «Хто ти?»
якою ти будеш через -надцять років,
пошарпані кеди, блакитне волосся, заплетені дреди?
трохи спогадів у глибоких кишенях,
крихти ніжності у внутрішніх.
чи досі дивитимешся так пильно в очі,
вишукуючи давно знайому істину.
чи досі вимагатимеш обіймів в незнайомих,
випрошуючи хоч трохи тепла.
та як би там не було. що б там не сталося.
ти не зміниш свого рішення і поїдеш звідси.