Іронією прожитих годин пройде печаль.
Дешева сигарета. Серденько – йому.
Твої слова по шкірі – леза кишенькового ножа,
Який торік придбав ти у Криму.

І білий сніг, і сірі дні, і чорні люди…
Автобус і прокурений водій.
Скажи мені, що з нами завтра буде?
І де тепер ховатись від мерзенності подій?

Прийду додому, відчиню всі вікна на ніч.
Так холодно в душі… хоч «мінус сім» не там…
Я вкотре і востаннє напишу тобі «добраніч»,
І більше не скажу «нікому не віддам»…