В кожного з вас є мама, яка завжди вас підтримує, з якою ви ділитесь секретами, з якою ви щиро говорите на різні теми.А в мене як? Коли мені було 4 роки мама поїхала в Італію на заробітки, тоді був складний час для нашої сім'ї, була велика недостачу грошей.Там перебувати вона мала 1 рік, ну від сили 2 рокі, а вийшло так, що залишилась вона там до сьогоднішнього дня.Всі питали в мене, як твій тато справляється з тобою і ще з Юльою, я відповідала, що тато в нас молодець!Я ішла в 1-ий клас, мені було дуже обідно бачити біля себе одного тата, як інші ішли за рукі і з татом і мамою.Саме тоді такий період, коли дітям потрібні обоє батьків.Кожного ранку ми вставали, а тато заплітав нам косичкі, вдівав, годував і радів, що в нього є дві красуні дочки.Були щасливі ми, коли ходили на укртелеком звонити до тебе, на той час ще не було мобільних телефонів, як на теперешній час.В ті часи, я не могла привикнути до того, що засинати потрібно без мами, я плакала навіть дуже плакала.Тато навіть зберіг салфетки в які я ридала по ночам, але він заспокоював мене, казав що вот скоро мама буде з нами, буде засинати поряд з нами.Але з часом ми дорослішали і розуміли, що тато від нас щось скриває.Так скривав від нас він те, що мама живе там вже із іншим чоловіком і що нащо вже її діти, коли саме їх треба виховувати.Юля пережила це лекше ніж я.Вона була старша і дивилась на світ зовсім іншими очима.Мама перестала звонити до нас так часто.З часом ми почали привикати до цього.Одного разу вона зникла на 1 рік.Ми відвикли повністю від неї, але літом, коли з татом і Юльою відпочивали на морі, вона позвонила як ніби нічього не бувало, почала розпитувати як ми живем, що в нас нового?Тоді і кінчилась наша щаслива подорож.Приїхавши в Луцьк, вона знову позвонила і сказала, що через тиждень приїжає.Ми вроді і хотіли її побачити, а вроді і ні.Але побігли ми сразу її на зустріч, були ми ще тупі і малі.Але тоді знову все налагодилось.Коли ми прощались, це було в 2009 році я ридала як дурна, так не хотіла тебе знову втрачати.Ти казала, що приїдеш наступного року знову.Я вірила цьому, але як вийшло не бачіла я тебе до цього часу.Ви навіть не уявляєте, як це коли тобі хочеться мати маму поряд, я її не має.Коли хочеться поділитись самим великим секретом, розповісти про перший поцілунок, навіть звернутись до неї за допомогою, коли в тебе розпочались перші місячні.Ви навіть не розумієте цього і ніколи не зрозумієте мого життя, тому що у вас все зовсім по іншому! Пишу це плачучи і знаю, що в мене є тато, самий кращий тато на світі, якій не кіне нас ніколи і ні за що на світі. Через день 8 березня, я обов'язково тобі напишу смс-повідомлення з привітанням, навіть не зважаючи на те, що ти знову пропала.Я не чула твого голосу понад 4 місяці і я надіюсь на те, що після привітання ти знову позвониш до мене і спитаєш, як в мене справи?!Я буду чекати і вірити. Вот воно, як це жити без мами 12 років!