Якось в одну мить зникло бажання будь-що писати і будь-що афішувати. Навіть не тому, що доводиться на одних лити бруд, а інших з-під того бруду визволяти. Не тому. Може, тому, що кожен може зайти і почитати, що зі мною. Кожен може. Однак не кожен заходить. Але не в тому суть. Ніхто вже більше не ставить дурного питання “як справи”. А хочеться… відповісти.