привіт як ти?
живу я живу
дихаю
інколи читаю те що не було ще написано
інколи дивлюсь на зірки
які загоряються золотим відблиском
і дивлюсь як усе помирає
бо осінь уже вхопила нас за горло
своїми цупкими тенетами кігтями

а ти
муляєш мені вірністю під серцевим склепінням
молишся птахам за наше спасіння
і слухаєш як б'ється на скронях трава
як вітер перемовляється спалахами світла
ось так все протікає проминає і забувається

вірші потрібно писати такі
щоб кидаючи їх у вікно воно розбивалося
щоб усі хто помирав під їхніми словами
воскресали хоча би на мить
щоб хотіли дихати хмарами сивими тінями

ну і нехай
ці повені і русла твоїх передплічь
це втомлене застуджене серце
не зламають тривкого і солодкого
щему того що у нас є
своя мова рухів
своя особиста відстань між тілами
яка часом скиглить інколи сіпається

ці світлі зорі перестороги освітили ніч
так хочеться вірити у твого особистого бога
торкнися мене своїм поглядом
знайди мене поміж темної води
що тебе обступила і тягне на дно

Р. Штігер