лише ти знав як я люблю засинати, щоб хтось поправляв ненароком ковдру і ніжно цілував у сонні очі так, щоб не відчувались на серці лати лише ти міг піти на такий нахабний злочин заснути поруч. й тихо сопіти. тільки ти спросоння цілував тендітні плечі, закутував у прохолодне простирадло як малу дитину, і поки я спала писав про дивні речі у ліжку, бо страшно було втратити кожну хвилину без мене. це ж вічність. одному тобі було відомо яку каву вранці я п’ю а потім запиваю гіркоту ромашковим чаєм, і що ранковому холоду завжди оголошую війну, відчиняю вікно і світанок оголена стрічаю. чекаю твоїх обіймів а головне тепла.
