Прив'язаність. Так, мабуть, це всього лиш прив'язаність.
Так трапляється. Люди хворіють людьми. І це нормально.
Уяви, ти розбив бокал, але ж вино нікуди не не дівається, не щезає, не випаровується. Воно розплюскується на малесенькі краплинки, розливається океаном, і залишає на поверхні яскраві плями, які з часом марніють, навічно…Банально, але щось подібне відбувається з нами. Ми щасливі…певний час… а потім "хрусь" і все рухне буквально під ногами, проходить час, і здавалось б все має втухати…а спогади хммм каварні ж вони, а спогади все більше і більше розливаються по венах, вони замінюють тобі реальність… І.. можливо, тобі часами буде здаватись що все ще щось відчуваєш, не вір, відмовляйся вірити в це, це просто спогади, просто прив'язаність, просто одна людина яка злегка перевернула твоє життя з ніг на голову, а ти не вір…Пхах сьогодні тебе люблять, а завтра ні? Ні! Адже кохають завжди…або ж взагалі ні…Це всього лиш застуда. Пройде…
