Обійди хоч півсвіту
і ти всеодно не знайдеш кращої,
ніж я.
Таку любов важко вмістити в одному реченні.
Немає настільки приречених літер,
які б змогли дати мені
Ім’я.
Я, мов рана, повинна тобі боліти.
Я на дотик, мов аркуш паперу, який ти
у відчаї зім’яв.

Від найвищих вершин Мармаросів
і до самого океанського дна,
ти не знайдеш солодших вуст,
ніжнішої шкіри й волосся,
я ж у тебе така одна.

Шукай хоч під землею,
моє наївне хлоп’я.
І ти не знайдеш такої, яку б з ідеальних
шматочків Господь склеїв, яку б ти, мов кімнату,
від бруду прибрав.
Яка б, зрештою, не писала так одержимо вірші.
Обійди хоч півсвіту…
І, вірю, ти знайдеш гіршу, ніж Я.
Та, що назавжди застрягла в горлі уламком твого ребра.