доволі дивний день сьогодні…

смерть. вона очікує кожного з нас. сьогодні я правда щиро плакала за людину, яку не знала, але чула багато хорошого. слова священника мене дуже тронули. заділи за щось живе. стояла і задумувалась над своїм життям. зрозуміла, яка я нікчема, що жаліюсь на будь-які дрібниці. потрібно цінувати життя, прожити так, щоб було кому за тебе помолитися. за цей день я зрозуміла багато чого і переосмислила. можливо в деяких моментах я вела себе не гарно в цей день, але це не означає що для мене це немає ніякого значення. чому я уникаю цього слова? "це", "цей", "цього"? похорон. сьогодні я була на похороні. якісь дивні відчуття. спочатку перед очима пустота. потім намагаєшся видавити хоча б сльозинку, бо всі плачуть, а ти ні. але згодом настає момент, коли просто починаєш ридати. розумієш що сталося і сльози хлинуть градом…сльози печалі і горя. ми помолилися за упокій. нхай земля вам буде пухом.