Ти, як на зло, мене збиваєш з пантелику.
Твої слова пропахли димом від брехні.
Я божеволію від тиші і від крику,
Втрачаю розум від пронизливого "ні".

Гіркою кавою заллю душевні рани,
Забуду запах твій і дотик ніжних рук.
Ти станеш автором не нашого роману,
Зруйнуєш спогади отрутою розлук.

В твої обійми не захочу вже ніколи.
Тепер однаково - сумуєш ти, чи ні.
Твому коханню існувати не дозволю,
Моє - похованим залишиться в мені.