якби ви знали наскільки ви нещасні. люди, ви ж не вмієте радіти. для вас навіть сонце не несе духовної цінності й втіхи. ви надто зациклинні на буденному і постійних "треба " ви не відчуваєте життєвої спраги. але ж в кожному із нас є персональне "небо " це небо. небо, воно руйнує кордони, відбиває бажання юзати телефони. навіщо нам телефони ? коли у нас є справжні ми.
як часто ви дивитися в небо?а в дзеркало? ні, відповідати не треба. а ви чули про живе тепло?ні, це не те, що віддає ваша батерея. писали комусь "теплого" листа? чекали коли вам принесуть відповівдь під двері? облизували солодкого, як фестивальна вата конверта? а плакали від фатальних історій, з тих самих конвертів?
а знаєте, мені за вас сумно. ви все життя щось влаштовуєте, будуєте. а насправді…насправді ви ж не живете…ви існуєте.