яка ж вчора була мила розмова. говорили про дітей. майбутніх, може не спільних, але майбутніх!
і ти так це все говорив, як ніби проносив це все через себе. мені так хотілось обійняти тебе. відчути тебе, але між нами було всього лиш 5 км, але їх було неможливо подолати. ти говорив, що будеш складати кубікі з ними. ми говорили, куди і в яку секцію віддамо їх. ці слова просто зводили з розуму. неможливо було втримати сьози і слова любові!