Ми заходимо сюди щовечора. Сідаємо, вмикаємо комп'ютер і починаємо своє друге життя… окреме від реального. Хтось когось чекає, гортає фотографії, читає старі записи. Хтось просто згладжує самотність серед численних значків "Онлайн". Але, так чи інакше, ми проводимо тут зовсім не маленький відрізок життя… ми змушуємо себе знову і знову відкривати цю вкладку… і, напевно, пора б уже зупинитися, але щось тримає… або просто хтось…