Знайомишся з ким-небудь і бачиш симпатичні дверцята з мідним номерком. Відкриваєш, а за нею крихітна кімната три на два. Поговорив з людиною п'ять хвилин і відчуваєш, як тісно в його товаристві, як нудно серед поличок з квітковими горщиками і плюшевих ведмедів. А буває навпаки - відкриєш обшарпані двері, а там всесвіт: комети, планети, чумацький шлях… Але таких мало. Зазвичай за дверима або коридор - вузький і довгий, або стіна. Скільки в неї не стукай - нічого крім глухо цегляної кладки не побачиш…