Так треба…

Голосно про це мовчати

Щоб чули всі і разом з тим ніхто

Щоб ніби грому лютого розкати

Я прокричав… тихенько так…. ЗА ЩО?

Я геть інакший, не такий

Мене не розуміють люди

І я тікав від них, дурний

Куди втечеш, вони повсюди!

… коли ходив по вулицях вночі

мене проймали дивні почуття

я був щасливий лиш тоді

коли тікав із дому мов дитя

Втекти б і зараз, та нема куди

Кого знайду коли туди піду

по тих місцях вже не блукаєш ти

Я сам там з розуму зійду

мені б зустрітися з тобою ще

якщо ти навіть будеш з ним

голками стисне щось в середині мене

і я пройду залишившись німим

а що казати…?

мабуть він теж не хоче бути сам

я знаю як переживати втрати

я не псуватиму нічого вам

я в стороні буду чекати!

Та все одно не раз іще піду

мені до цього не потрібно вже звикати

я знаю що не скоро я знайду

та чи я маю право зволікати?

Якщо я змовчу, слова не скажу

Відстрочу ще на рік чи два

Та як мені не перейти межу

Це вальс на кінчику ножа…

….і раз… і два…….і!

І що з того що це все я сказав

ніхто не чув мене крім неба

Та я це знав, і я кричав

ТАК ТРЕБА!

2:15 31.12.2012 р.