Чи багато що змінилося за ці роки? І так і ні. Життя стрімко йде вперед, і все змінюється щомиті: обставини, думки, емоції… Ми обростаємо досвідом, ситуаціями, людьми і спогадами… поганими і хорошими, приємними і не дуже… Іноді нас не впізнають на вулиці старі знайомі, проте інколи і ми такі ж, як раніше…

Але навіть якщо здається, що життя перекинулось з ніг на голову, ми залишаємося все тими ж людьми.. От тільки іноді, до НАС важко достукатися. Змінюється поведінка, судження… ставлення до життя, як до себе так і до людей, але десь глибоко всередині ховається дівчисько, яка до цих пір, на дні душі, зберігає вірність своїм ідеалам… от тільки це важко розгледіти, цинізмом часу і жорсткістю суджень..

Ми багато чого набуваємо і втрачаємо напротязі життя, але не варто втрачати головного - себе. Себе справжнього, за всіма рамками, шаблонами та образами… без ролей і масок, себе того, хто вмів радіти життю, вірити в те, що все можливо, що любов існує, як і дружба, що життя прекрасне незважаючи ні на що, що одного разу люди зрозуміють, як здорово жити і любити кожну мить. . що… ЩАСТЯ всетаки є.

І нехай не дивлячись ні на що, - ми залишимося вірними своїм СПРАВЖНІМ ідеалам.. ми все частіше будемо слухати своє серце..бо це правильно…