взагалі зараз нереально зручно лежу у своїй рожевій постелі і набираю цей текст.я слаба.я зісналась собі що сумую за тобо, а ще саме найстрашніше що кохаю тебе.навіть не люблю, а кохаю.
це все прошло разом зі слізьмі і мінусом тоні брєкстон не розбивай моє серце.зараз згадаю все-все, що дає мені сили відмовитись від тебе і боротись за себе.не за нас.лише за себе.
"коли відчуєш слабкість, необхідність в його очах згадуй:як він хотів запросити на мідляк її, як він сідав до неї що було нагоди, як він запрошував її до одеси і жартуючи просив стати його жінкою.як він ображав тебе, як він хотів тебе переробити під себе.."
це жахливо.починала писати з такою злостю і пам'ятала 1000 причин злитисяя на нього, але коли діло підійшло до перерахунку то я згадала всі найкращі моменти.знов прокинулась моя слабка лєна.
треба починати жити по-новому.навіть обставини самі просять це зробити.необхідно.