ти завтра приїжаєш, але вже все буде по-другому, ми вже чужі, вже все не так, а помниш, як після осінніх канікул ти приїхав це була субота і ми гуляли в парку і було так добре, спокійно, я була щаслива від того, що ти просто поряд, ти мій, ти подарував мені духі, а зараз вони просто напоминають тебе лише одним запахом і так больно, пусто, божееее як мені не вистачає ж тебе. я дуже хочу побачити тебе завтра, це буде наша перша зустріч після того, як ми стали справді далеко один від одного, раніше нам не мішали ці кілометри, ми цілими дями говорили і я могла довірити тобі все-все, а ці 2 тижня все змінили, ти вже її, про мене забув, а мені без тебе поганно, я кожного дня плачу і згадую, я помню, як ми ходили на "Скайфол", як ми гуляли, як ми пили чай в каскаді і говорили говорили говорили, як ми планували наше майбутнє, що в нас буде домороботніца, а гроші будемо палити в каміні, а коли наші дітки будуть сидіти дома після семи, ми будемо гуляти по місту і ми були би найщасливішими разом. я все помню, все. і як ти мені говорив, що ти прямолінійний і якщо я тобі надоїм ти мені відразу це ж скажеш, але ти сказав, що такого ніколи не буде, ніколи, але це сталося. але ці 4 місяця з тобою назавжди у мому серці, я тебе ніколи не забуду, адже мені було так добре з тобою. і я ще досі надіюся, що все ще наладиться і ми знову будемо разом:* я люблю тебе, правда)