Почнемо з самого початку. Понеділок, 11 ранку: я встала, зібрала своє лахміття в сумку, пішла в ванну. Зібралась і поїхала з мамою на автостанцію. Купили білета до чудовго міста. Мама відправила мене і пішла додому. Я ж в цей час їхала у Львів. Поруч біля мене сиділа балакуча бабка. Над моєї головою була розміщена колонка з якої всю дорогу звучав ШАНСОН! Тепер я знаю всю істину цих пісень :) Їдучи 4 години я добряче змучилась. Затерпли всі ноги. Ще цей сморід на весь автобус! От пердне хтось і тоді все! Не знаєш як закрити нос, бо запах проходить через всі дірки! Ненавиджу автобуси, а взимку особливо! Сиділа біля вікна, а там все тіче! Прийшлось триматись осторонь вікна, щоб не забруднити свій і так брудний пуховічьок!
Тепер зробимо трішки ліричний відступ!
Їхала я в тому автобусі, набитому людей, як шпротів в консервах і було незручно морально. От коли я їду до себе в село, я почуваюсь комфортніше. Ніби знаю, що всі люди їдуть туди куди і я. Тоді стає спокійніше. А коли їхала у Львів відчувала самотність. Я їду сама у велике і невідоме мені місто з чужими мені людьми. Дивне тоді було відчуття. Пустота ніби. На цьому зупинемось про лірику. Розповідаю далі.
У Львові мене мав зустріти "тато". Бо ж я мала разом з ним провести ці так скажем " шикарні 3 дні". Ну він мене зустрів, так так. Ми поїхали туди де мали жити. Я думала умови будуть гірші. Але нам дали таку прилічненьку квартірку. Містила вона в собі 2 кімнати(досить таки великі) ванну, туалет і кухоньку. Ми залишили свої речі і поїхали в центр міста. (Приїхала я у Львів о 19 годині) Там ми мали зустрітись з моїми родичами з Новосибірську, яких я ніколи не бачила. (Це типу в мого "тата" є рідний брат в якого є 2 сина. Одному 33, а іншому 24 роки. І вони ніби мої двоюродні брати. І в старшого є 2 сина, які приходяться мені племінниками. Одному 6 років, іншому 11. І страший мій брат приїхав в Україну разом з жінкою і дітьми.) Ну приїхали ми в центр і чекали їх. Зустрілись, познайомились і пішли кудись поїсти. Ми довго шукали якийсь нормальний заклад, бо скрізь не було місць. Було дуже багато людей. Через годинку ми пішли їсти. Добре поїли, поговорили і додому спати. Час вже був пізній. На наступний день нас очікувала культурна програма. В годині 11 поїхали до "татового" друга Романа. Мені мама розповідала щось про нього. Тому ми знали один одного заочно. Ромав виявився дуже хорошою і цікавою людиною. Мені було з ним приємно познайомитись. Я полюбила його. Він єдина людина за ті дні, яка дійсно цікавилась як і чим я живу. Коли ми з ним говорили мені хотілось плакати. Він відносився до мене з розумінням. Розпитував як мама моя живе, де працює. Розпитував де я вчусь. Про Луцьк питав. Я мала цікавість йому розповідати. Я б розповіла це і іншим, якби вони запитали. Шкода, Романе, що ти не зміг бути моїм хресним. Я думаю ти чудово б справлявся зі своїми обов`язками. Я люблю тебе, Р. Хотілось би частіше бачитись і розмовляти. Дякую, за все. Дякую, за ті екскурсії, що ти нам робив. Дякую, за розмови. Мені було дуже комфортно з тобою.
Не буду більше в таких подробицях все розповідати, бо можливо вам вже набридло, хоча я навіть і не розповіла і половини. Мені просто в западляк все так детально розписувати.
На другий день ми були на відомому кладовищі де поховані відомі люди, діячі культури, священники і відомий всім Іван Франко. Було цікаво. Далі ми поїхали в музей зброї. Тут немає чого сказати. Було просто нормально. Далі ми просто гуляли. Заходили у різні церкви. Надзвичайно гарна архітектура у Львові. Дуже неймовірна! Але їхні сучасні будівлі - гавно! ФУФУФУ! Взагалом було гарно і добре. Але думаю я б не жила у цьому місті. Мені комфортніше у Луцьку. Дійсно я зрозуміла, що Луцьк мені дуже рідний і найкращий! Мені добре у Луцьку. Я люблю своє місто, хоч воно й не таке шикарне, як Львів. Але ж рідне!!!
Були в кав`ярні, в шоколадниці, на ратуші, в різних музеях. Добре я провела там час. Цікаво.
І сьогодні в 14:35 прибув мій автобус на Луцьк. Я була щаслива, що їду додому. Приїхала о 19 годині. І знаєте що? СКІЛЬКИ ТУТ ЖИВУ, А ТІЛЬКИ СЬОГОДНІ ВЗНАЛА, ЩО В ЛУЦЬКУ Є АВТОСТАНЦІЯ №2 !!!!!!!!!!!!!!!!!!!! НУ ЦЕ ДЛЯ МЕНЕ ПАЗОР І ПІЗДЄЦ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Автобус був такий же смердючий, як і той, яким я їхала туди. Відчуття ніби пасажири не мились вічність. Фу!Фу!Фу!
На цьому моя розповідь закінчена. Раджу всім відвідати Львів. Тільки візміть туди побільше грошей, бо це місто не бідних людей. Я думаю, багато чого було не сказано, але це вже не важливо.
Всім добра: 3
Фоткі пізніше: *