Все проходить і іде,
Ми втрачаємо не встигаючи озирнутись,
Тільки батько і мати
Назавжди у серці замкнулись.
Час біжить, летить невпинно,
Вже не за горами доросле життя.
Здається ще діти, але ні,
Уже давно мріємо піти у інший світ.
Дорослішаємо швидше за відведений час,
Випробовуємо все, що приготувала доля для нас.
Ризику на зустріч біжимо,
Не слухаємо нікого, крім себе одного.
Думка чужих, як пустий звук.
Довіряємо тільки собі і своїй тіні,
Адже тільки з нею ми одне ціле.
Ми люди, ми забули як потрібно жити,
Ми звикли існувати, забули як любити.