от і почався ще один рік мого нікчемного життя.
я помічаю, що з реалістки я з кожним днем все більше і більше перетворююся на песимістку. печаль.

новий рік почався спонтанно і звичайно. так, начебто це звичайнісінький день. хібащо ялинка і новорічні програми по телевізору збивають з пантелику. хм.)

де відчуття свята? де подарунки від Діда Мороза? свої подарунки я отримала за день чи два до нового року. інші за декілька годин до нового року, а деякі взагалі ще навіть не пройшли через кордони України.

порадував один Руслан, який весь новий рік тримав мене за руку. як то кажуть…як зустрінеш, так і проведеш…нуну.

сьогоднішній ранок почався з фоток на тему "сфоткала Руслана пока он спал.люблю его <3". а день закінчився з перегляду "сам у дома2".

хочу в Києв. по тій простій причині, що свобода все ж таки краще батьківського пильного ока. хах. за ці декілька днів я вже втомилася буть маленькою дівчинкою, якій знову все забороняють. фу.

скоро мої "звичайні 19". чи хочеться мені свята? можливо.
але занадто багато всякого лайна трапилося. багато кого просто втратила. багато хто роз'їхався. мені просто влом всіх впрашувать прийти нажраться або просто посидіть. під всіх підлаштовуваться..і всяке таке.
я хочу багато білих троянд. шоколаду. піци. крутого фільму в кіно.
все. отакі мої плани. тим більше чортовий екзамен все псує. замість того, щоб валяться в ліжку до обіду мені прийдеться рано вставать і йти туди, куди я зовсім не хочу йти і бачить людей, яких мені зовсім не хочеться бачити у мій день.

отака от затяжна депресія. поїсти шоколаду, штолє? о першій годині ночі.
хах. краще спати завалиться.)