В мені пусто. Пусто від того, що та, яка мені так треба просто падає на ігнор.. Блядь, да що я не так зробила?! Хіба важко мені приділити 2 хв розмови?? Та ні!!! Всі ми молодці в обіцянках, та не всі майстри їх стримувати.
Я майже завжди чекаю на розмову, коли вона мені так треба! Я не кажу, що хтось поганий, ні, ніразу!!!
Просто коли комусь я треба, то той хтось буде лізти з шкіри аби виговоритись. А в мені все, як завжди гниє.
Даблядь, розмяклась в цьому новому році. Треба брати себе в руки і знову зціпивши зуби терпіти мох та болото!
А я завжди буду запитуватись:"Господи, де ж я так нагрішила?!"