Рецепт

Перебуваю у пошуку інгредієнтів для свого майбутнього міжклаптикового шматочка тебе. Ти не бачиш (та це й добре), як я вихоплюю твій погляд і силоміць тягну його в свої холодні, але тендітні пальці. Обережно, бо це плюс одна нитка до мого таємного клубочку.
З-поміж обважнілих сутичок усього дня й його людей, я затягую залишки твоєї посмішки у п’ятилітрову банку, швидко закриваючи її останніми силами, що ще лишаються у тих руках.
Протягом кожної секунди, я з приладом для виловлювання твого подиху/видиху, якого навіть цей Всесвіт не вартий, ловлю твоє дихання, кладу у морозильне сховище і одержую ще павутиння ниток.
Звуки твого голосу я теж потайки записую, а потім виплавляючи їх у матеріальність отримую ще пару ґудзиків.
Контури твого тіла, що залишає твоя тінь на тих смугах, якими ти прямуєш, я теж згрібаю у ще один клубочок - для візерунку.
І потім, обережно розпутуючи кожну ниточку, вплітаючи її за інші, я зв’яжу собі светр, якими буду гріти своє серце цією ненаситною зимою, щоб ненароком у ньому не застигло те невідоме тобі і до тебе - кохання.

p/g