наші потяги йшли поруч
але рухались в сторони різні
і хто знає чи терпіння і спогади
були такі ж не залізні

перетинали одну колію
біжали на вокзал один
та немає від потреби тебе
у світі ніяких вакцин

а час тримав як і ти
вплів у ниття незламне
вічність чекати примусив
відчувати щось занадто нестямне

чи були ті листи оманою?
чи серце/душа диктувала?
та думка про тебе шалена
мене давно вже скувала