Можливо, це всього лиш моя уява. І тебе насправді не існує. Та й не існувало ніколи.
Можливо я тебе просто придумала, просто, тоді коли стало сумно, я вирішила що мені чогось не вистачає, і тут з"явився ти.
Знаєш, мені важко вірити в те, що хтось може бути поряд зі мною довго.
Я завжди думала що я створена просто для того, аби бути комусь добрим другом. Але не для того щоб мене кохали.
І знаєш, навіть ці тимчасові стосунки з деякими людьми, навіть вони мене радують. Тому що, тому що, я й сама не знаю чому. Просто радують і все.
Адже скільки б людина не казала що для неї в житті важливіша кар"єра, свобода і т.п, все одно десь там, далеко, всередині душі їй хочеться аби хтось був поряд.
Знаєш, я тут щойно подумала, що душа це місце де збираються всі ті речі в які ми вірим, але не бачим (ну окрім Бога, якийсь він занадто попсовий став для мене) так от, всі ті речі знаходяться саме там, і не важливо що душі теж не видно так, як видно інші органи.
І, мені здається що ти теж є в моїй душі, адже ти такий нереальний.