Зрозумій мене та пробач,
обійми та притисни сильніш,
небо стане в рази синіш,
не на стіки я вже й пропащ…

візерунки на вікнах ларьків,
безліч крапок в кінці рядків,
твій характер мій мозок виїв,
сніжна лють охопила Київ…

світ жорстокий бува часОм,
і життя пливе наче сон,
і тікаєм за обрій ми,
обійми мене… обійми…

мов потрощені тисячі крейд,
на Майдан налетіли сніги,
як завжди винуватий Фрейд,
і мені то не до снагИ…

я тікаю у кави пітьму,
я не можу без тебе, ти ж бач,
осідаю на дно, а тому,
Зрозумій мене та пробач…

© Паша Броський